?

Log in

У якому б напрямку не виїхав зі Львова, завжди дорогою трапиться щось варте нашої уваги. І це не обов’язково має бути якась підкова, – золота чи срібна… Ось один із варіантів подорожі вихідного дня автом, або кількох днів «ровером».
Львів – Верин – Берездівці – Кохавина – Руда – Соколівка – Бібрка – Свірж – Унів – Львів

Перша зупинка - церква Архистратига Михаїла у селі ВЕРИН Миколаївського району. Поряд із храмом росте найдавніший на Львівщині дуб віком близько 1000 років. Але найцікавіше ховається всередині мурованої церкви. Це оригінальні розписи храму. Створив їх художник, а за сумісництвом ще й рок-музикант – Микола Гаврилів. Про них багато говорилося й писалося, бо на фресках в якості прототипів святих обрано наших сучасників - політиків, діячів церкви, а з останніх персонажів навіть є Кузьма в образі Івана Хрестителя. Подібно у першій половині XX ст. розписували Вірменський собор у Львові, церкву Христа Чоловіколюбця у Жовкві, Успенську церкву в Угневі. Я не буду тут коментувати вибір художника та ініціатора розписів пароха церкви о. Василя Говгери. Скажу лише те, що, на мою скромну думку, за художніми якостями це найкращі розписи часів незалежної України. Та в кожного свої уподобання, тому судіть самі. Свідомо не подаю тут фрески із зображеннями відомих людей, щоб не відволікати увагу від мистецької вартості розписів.


Read more...Collapse )
promo ua_travels август 24, 09:00 4
Buy for 10 tokens
До 25-й річниць Незалежності України ми робимо КОНКУРС – розіграємо два набори листівок та путівник! Для участі в розіграші, виконайте декілька простих умов: 1. Ви маєте бути підписаним на нашу сторінку у соцмережах – https://www.facebook.com/uatravelsua/ або…


Багато хто з туристів і мешканців Львова бачили чудові фрески Яна-Генрика Розена у Вірменському соборі. Та мало хто знає, що це не єдині фрески художника у місті Лева. Ще одні, не менш цікаві розписи художника, знаходяться у колишній семінарській каплиці, що знаходиться по вул. Винниченка, 30. Виконані вони були у 1929 р. на замовлення ректора тодішньої семінарії Францішека Лісовського. Раніше у вівтарі розміщувалась ікона Матері Божої Неустанної Помочі, й сама каплиця називалась на її честь.

Read more...Collapse )

Tags:

Оригінал взято у seencleyr_113 в Неймовірна п'ятірка Закарпатщини: санаторій Карпати
Це місце має декілька назв санаторій "Карпати", палац Шенборнів, мисливський будинок. Одне відображення минулого, інше - сучасності, а останнє - фантазія породжена красою (чи контрастним порівнянням). Ну як таке може буть, що неймовірне поєднання романського та готичних мотивів всього-навсього будинок, а не палац?
Read more...Collapse )

Мосты Николаева

Человек на протяжении всей своей истории использовал реки и моря – как источники пищи и воды, рубежи обороны, транспортные артерии и места отдыха. И параллельно все это время искал способы пересекать тот или иной водоем, когда он создает помеху в передвижении.

В устьях крупных рек часто строят города – такое расположение дает массу преимуществ. Такие города обычно не бедные, поэтому их правители, решая вышеуказанный вопрос, делают это довольно изящно как технически, так и с точки зрения эстетики.

Так как в Николаеве сосредоточены три крупных судостроительных завода (Черноморский, «Океан» и имени 61 коммунара), возникает проблема прохода крупнотоннажных морских судов под городскими мостами (за исключением Черноморского, который расположен на берегу Бугского лимана). В Херсоне эту проблему решили, построив автомобильный и железнодорожный мосты выше по течению. В Николаеве же, который стоит в месте слияния Ингула и Южного Буга и занимает оба берега каждой из них, пришлось строить разводные мосты.

Давайте познакомимся с некоторыми из них, а попутно попытаемся разобраться в их конструкциях.



Read more...Collapse )
Оригинал взят у v1snyk в Печера, яка зовсім не печера, і зелена осінь
Коли жовтень холодний і морозний, але хоча б не поливає ненависними дощами, ще можна трошки розвіятись і вдосталь обмазатись краєвидами одного з наймальовничіших місць Поділля – села Печера. Про наймальовничіше місце, це не тільки моя думка, а, наприклад, таких собі панів Потоцьких, які створили були собі тут маєток, а всяке таке панство добре розумілось в місцях для вибору маєтків.
1.JPG
Читати і дивитись даліCollapse )

Перебирая фотографии с отпуска, фотографии с видами Львова прихожу к простой истине: рассказать хочется много, но вот слов не хватает - просто не передать всего того, что чувствуется в этом городе. Он прекрасен, чудесен, он заставляет радоваться жизни и забывать обо всех проблемах. И, наверное, самый простой способ все это передать - рассказать про те дни, часы что мы были в городе, начиная с прибытия ранним утром...


1. Утренний вокзал... В 6 утра он такой прохладный. В тот день мы пережили небольшой стресс: приехав поездом из Киева, где было +23, утренний Львов нас встретил +7, и это в августе (!). Но мы ребята стойкие, оделись потеплее и поехали в город завтракать и ждать заселения.
20160818_061352

ЛьвовCollapse )

Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Tags:

Оригинал взят у nastya_paw в Быть или не быть? Знаком вопрос?

И снова выходные, и снова путешествие. Новые впечатления, да и банальная “смена картинки” помогают нам не опускать нос и делают нашу прогулку в этом мире быстрее и увереннее.
[О том, что выбрали и какими эмоциями нас наполнило это путешествие, читайте ниже.]Поздняя осень: пасмурно, сыро и прохладно - все при ней. Но, как известно, у природы нет плохой погоды да и не нам вдаваться в уныние, потому что едем мы не куда-нибудь, а в Меджибожский замок.
Путь Киев-Житомир-Бердичев-Хмельник-Меджибож нам хорошо знаком, потому занял всего 3,5 часа.

И вот он, красавец, возвышается над водами Южного Буга и Бужка. Именно расположение поселения (Меджибож) между двух Бугов и определило его название.

Мощные внешние стены впечатляют, они и сегодня готовы защищать всех, находящихся в их кольце.
1

2

Но в наши дни замок открыт для посещений и любой взрослый может пройти на его территорию за 40 грн.(1,5$), дети и студенты - за 10 грн. (0,4$), а те, кому еще не исполнилось 6-ти, могут гулять абсолютно бесплатно.
Нужно заметить, что в стоимость билета входит и посещение двух музеев, находящихся на территории (по 10 грн. каждый) и лишь оставшиеся 20грн. - оплатят саму прогулку по замку.

Мы купили полные билеты, но местные музеи показались нам весьма заурядными. Украинская национальная одежда, предметы быта, иконы, написанные на стекле…
1

2

3

Хотя некоторые экспонаты понравились.

Илюха тоже нашел занятие по вкусу: расстреливать папу из орудия - не каждый день выдается такая возможность.

В центре двора возвышается отреставрированная церковь св. Николая.
1

2

А вот бастея обнесена забором и активно реставрируется.

Стены укрепляют и готовят к серьезным восстановительным работам.

И хотя везде развешены объявления о том, что проход на стены запрещен, в этот раз я ослушалась и полезла-таки наверх.

Оказалось, что во внутренних помещениях тоже многое сделано.

Бастея же - истинная красавица и обладает всеми подобающими ей качествами.
Она сильна.

Высока.

Воздушна.

И слегка романтична. Как же без этого?

И несмотря на то, что никто в этом мире не идеален и у каждого бывают тяжелые времена…

… те, в чьих жилах течет королевская кровь, никогда не сдаются, ведь этот мир принадлежит им! А потому, уверена, что через несколько лет некогда польский королевский замок возродится в своем величии.

Со стен Меджибожского замка видны развалины старого готического костела. И дойти до него пешком можно всего за пару минут.

Честно скажу, что частично сохранившийся свод костела почему-то показался особенно ценной находкой сегодняшнего дня.

Но Меджибож известен не только своим замком, здесь провел последние 20 лет жизни основатель хасидизма Бааль Шем Тов. Именно в Меджибоже, на старом еврейском кладбище, он и похоронен. Теперь каждый хасид считает большим счастьем побывать на могиле Бешта хотя бы единожды.
Именно поэтому в наши дни вокруг места захоронения расстроен целый комплекс с отелем и двумя синагогами: старой и новой. Все это обнесено забором, даже охрана имеется. Но выглядит комплекс достаточно аскетично.
Вот, к примеру, новая синагога.

Над самой могилой построили незатейливую гробницу из белого кирпича.

Многие верят в сверхъестественные силы Бааль Шем Това и считают, что он до сих пор способен исцелять и исполнять желания. Потому пишут записки в надежде, что их мечты осуществятся.

Невозможно было отказать себе и не заручиться поддержкой Бешта в своих делах. Вобщем, очень надеюсь, что желание мое исполнится и, если Бешт будет причастен к этому, то спасибо ему огромное.
Остальные могилы на кладбище находятся в разном состоянии: некоторые реставрируют, другие скоро сотрутся с лица Земли.
1

2

3

А пока мы гуляли по городу солнце неудержимо стремилось за горизонт.

Самое время поехать в отель, спокойно поужинать и отдохнуть перед следующим днем. Мы остановились в местном отеле, о чем написали в отдельном журнале.
А утром отправились в соседний Летичев. Проезжая мимо него в сторону дома, мы всегда останавливаемся на рыбном рынке, находящемся прямо у дороги.

Он не только огромный, тут есть речная рыба во всех возможных видах: копченая, вяленая, сушеная и, конечно, живая.
1

2

И только затромбовав в багажник несколько пакетов для себя и своих близких, поехали дальше.
А в самом Летичеве, сразу за мостом через реку, имеется круглая зубчатая башня. Когда-то, в далеком XVI веке, по распоряжению польского короля Потоцкий построил здесь замок. Но он терпел разрушения многократно.

И в конце ХХ века был восстановлен лишь доминиканский монастырь.

Мы уже собирались домой, но отъезжая от стен Летичевского замка, увидели на карте поселка интригующее слово “руины”. Ну конечно же, мы не могли к ним не подъехать.
Наши опасения подтвердились: это были относительно свежепостроенные и абсолютно заброшенные сооружения.

Сомнительно, использовались ли они хоть какое-то время по назначению.
1

2

Они похожи на гигантские скелеты, которые вдруг оказались никому ненужными, упали и держаться за землю из последних сил.
1

2

3

И лежат они в месте слияния Южного Буга и Волка: месте безусловно прекрасном и невероятно умиротворяющем.
1

2

3

Волей-неволей понимаешь насколько все рядом: прекрасное и отвратительное, дающее жизнь и безжизненно замершее навеки… Одно сменяет другое и зачастую совершенно непонятно хорошо это или плохо, но мы с надеждой ищем что-то хорошее впереди, в будущем.
Все это и называем таким простым и таким сложным словом “жизнь”!
 Ранковий виїзд маршруткою із Верховини і ми вже близько шостої години стоїмо на повороті на село Красник.Попереду чекає досить таки об*ємний маршрут:спочатку до с.Дземброня,а звідти-підйом на гору Піп Іван Чорногорський,на якій знаходиться закинута будівля обсерваторії.Там на горі живе Білий Слон..
  Ще вчора і передвчора падав дощ..Ми все більше "напружувались" (див. "напрягались") в очікуванні погоди,так як вихідні дні закінчувались,а підійматись у дощ це мінімум некомфортно, максимум-нерозумно і небезпечно,аж тут просинаємось і вуаля,приємний сюрпрайз-сонечко вишкірилось так,ніби перебувало не небі без відпочинку вже "енну" добу!Цей контраргумент луснув по тім*ячку якось зненацька,хоч чекали його довго і навіть підвернута нога моєї половинки не заставила її залишитись у будиночку.На станцію!
4. На Піп Іван (180)4. На Піп Іван (189)
4. На Піп Іван (222)4. На Піп Іван (235)
на ПІЧCollapse )

Білокриниця

В Білокриницю ми виїхали ще зранку, точніше в Карпати, а по дорозі вирішали заїхати в це село. Від"їхавши кілометрів п"ядтесят від Києва, я почув в передньому колесі гул, це означало що є проблеми або з гумою ( зовсім не суттєва), або просто полетів підшипник. Я вирішив не ризикувати і повернувся в Київ на СТО. П"ять годин чекання - новий підшипник і ми знову в дорозі)). В Білокриницю приїхали вже під вечір.

Подорожуючи райнонними центрам неозброєним оком можна виділити три типи органіазацій в яких будівлі ( чи старі, чи нові) виглядають дуже пристойно будь-де: Податкова, Центр зайнятості і Лісництва (наприклад Броди). "Лісові коледжі" ще й парки розбивають, наприклад, в Березному чи Малині. Кременецький лісотехнічний колежд в селі Білокриниця не став виключенням. Спочатку  нас зустрічає брама:


Read more...Collapse )

Дощ у Микулинцях

Оригинал взят у v1snyk в Дощ у Микулинцях
Микулинці відносяться до Теребовлянського району і розташовані десь на півшляху між Тернополем і Теребовлею. Містечко має надзвичайно довгу і насичену історію, вперше згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха у 1096 році, себто на рік раніше Теребовлі (правда, як іронічно зазначив тамтешній директор краєзнавчого музею, точної прив’язки до місця у книжці немає, а всяких Микулинців, Микулинів, Микуличинів – тьма).

Приїхав я сюди якраз-таки із Теребовлі, і декількох паралелей з райцентром точно не оминути. Можливо, дався взнаки дощ, який дрібно мжичив протягом усього мого перебування у містечку, а може так і є насправді – Микулинці на тлі свого райцентру виглядали так, як і має виглядати глуха занедбана провінція відносно своєї столиці.

Тим не менш, цікавих пам’яток тут справді багато, то ж давайте подивимось на них, поки є така можливість.

Майже поруч із зупинкою знаходиться сучасна православна церква.
1.JPG
Побродимо під дощем?Collapse )

Profile

ua_travels
Цікаві подорожі Україною
UA-Подорожі

Latest Month

December 2016
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by heiheneikko