doctor_lea (doctor_lea) wrote in ua_travels,
doctor_lea
doctor_lea
ua_travels

Подорож Тернопіллям -2

Обіцяне продовження опису поїздки і стану доріг, початок тут
IMG_0678

27.08.13 (4 день) Теребовля-Микулинці-Тернопіль

              Виїжджаючи з зеленої садиби під покровом молочно-білого туману попрямували до Теребовлі. Час у нас був обмежений, тому завітали лише до замку 1097 р на пагорбі, до нього веде серпантином мощена доріжка.
За замком – знову чудовий, старий, тінистий парк, який переходить у ліс з ознаками розпалених вогнищ.


IMG_0675

Стане в нагоді для перекусу/перепочинку у спеку.
IMG_0676

В Микулинцях посерд парку розбитий палац, добре збережений, нині – водолікарня. А навпроти – чудовий, бароковий  костел св. Трійці.
IMG_0697
Справа від костелу варто зазирнути на старий польський цвинтар.

Файне місто Тернопіль. Церкви, костели, театр, замок (скорше схожий на панський особняк) – все це безперечно варто побачити. Але мені запала в душу набережна біля Тернопільського ставу. Оформлена в білому кольорі, з місточками, колонами, в яскраву сонячну погоду вона дає враження прогулянки приморським містечком.
IMG_0710
З насолодою прошпацирували вздовж, перепочили з дороги на острові, підставивши обличчя теплому сонцю. А по ставу курсував старезний теплохід наввипередки з каное,
IMG_0725
чоловіки рибалили (наш «сусід» «злапав файнезну плотвичку»). Тиша, спокій, гармонія. Вдалося зазнимкувати виліт повітряних куль – можливо підготовка до святкування завтрашнього дня міста ?
IMG_0730

Начитавшись захоплених вигуків на адресу Старого млина, заїхали на вечерю і замовили трав’яний чай, «Му-му» (м’ясо у вершковому соусі), гейзи-бубели (запечений дерун з сиром), перше причастя українця (борщ з пампушками, без м’яса). Єдине, що не вразило – гейзи-бубели. Сама по собі страва індиферентна, проте чудово поєднується з «Му-му». Рахунок за все  – 153 грн.
IMG_0737

І платите ви не лише за страви (смачні і оформлені зі смаком), а й за дійсно цікавий, незвичний, колоритний інтер’єр.

28.08.13 (5 день) Збараж-Вишнівець-Білокриниця-Дубно-Рівне-Новоград-Волинський-Житомир-Київ

           Переночували в новому шале на об’їзній дорозі Збаражу, все дуже гарно зроблено, якісно, сучасно. Єдине – приліжкові світильники без лампочок :) 2-місний номер – 220 грн. Комплексний обід – 30 грн.
Але тут ми не затрималися,  бо ж час додому, і поїхали до
Збаразького замку 1626-1631 рр. З усіх нами оглянутих – найвартісніший, з численними казематами, підземеллями, 2ма поверхами палацу (всюди – виставки). Вхід – 15 грн, доплата за фото зйомку – 10 грн (економити не раджу – по всій територій встановлені камери, та й познимкувати є що !). Замок оточений парком – пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, з якого можна побачити цікаві об’єкти Збаража.
А саме, Бернардинський монастир з костелом, Успенську і Воскресенську церкви. Цього дня було свято Успіння Богородиці і в церкві, за її межами, на подвір’ї було ніде яблуку впасти. Навпроти костелу піццерія з файним інтер’єром (бігом на другий поверх!), недорогими цінами (піцца від 21 грн, перше – від 6 грн) і смачними стравами.

        
  Підкріпившись обідом, попрямували до
Вишнівця – палац там дуже добре зберігся, ошатний, світлий і гарний, але не порівнянний з найкращим, на нашу думку, з усієї подорожі. Ось він - палац в Білокриниці. Нині це лісогосподарський технікум і нам хочеться вірити, що студенти і співробітники цінують таку красу !

Далі дорогою нормальної якості доїхали до Дубно, Рівного і по львівській трасі тієї ж чудової якості – до Києва.

                Отже, підсумую: за 5 днів проїхали майже 1500 км, 6 областей, дороги найгірші в Хмельницькій, Тернопільській областях, трапляються заправки WOG; харчування по дорозі – не проблема, повно кнайпочок з дуже поміркованими цінами (обід на двох був в межах 70-80 грн: перше, друге, чай).

А тепер, очікуване - коментарі водія (дослівно) про стан доріг нижче Тернополя:

З поганого:

  • поїздка тут не рекомендується новачкам – згубите коня, час і гроші

  • краще мати кліренс мінімум 160 мм, краще 200. Час від часу дорога перетворюється в суцільну колію з дуже високим горбом посередині. Іноді він вже має зчесану широку площадку, але меншим від цього не стає. Колію можна зустріти на трасі і в населених пунктах. За словами місцевих – окреме задоволення для них ввечері спостерігати за іскрами від дорогих машин J

  • ями виникають непередбачувано, навіть на «номерних» дорогах. У моєї машини кліренс майже 200 і мені доводилося іноді «хапатися за кермо». За цією ж причиною – не їдьте одразу за іншою машиною, інакше не матимете часу на реакцію

  • їхати однозначно варто лише по дорогам, які мають номер. Навіть якщо це об’їзд в 20 км

  • не плануйте маршрут між селами. Дороги там просто немає. Те, що від неї залишилося навіть місцеві об’їжджають. Пам’ятайте: коли мова йде про об’їзд – це вам не поле під Полтавою. Там всюди камінь

  • якщо ж таки треба проїхати між селами, уточніть, по якій дорозі їде автобус і їдьте ТІЛЬКИ там. З досвіду –  30 хв проїжджали 5 км, тільки 1ша передача і безперервне лавірування

  • в’їхавши до села гасіть швидкість, дорога в селах часто псується. За неї відповідає сільрада, відповідно її там після укладки не лагодили. Яма на ямі

А тепер обіцяний  – класний маршрут:

Звенигород по Н18 (стан траси на «відмінно») – не доїжджаючи  Клубовці поворот на Тлумач по Р20 (гірше, але нормально) – в Котиківка з’їхати на Р24 (можно їхать) – дальше Е85  (тут дорога погана не через ями, а суцільну колію). Якщо можливо - Е85 не кращий варіант для низької машини, особливо в Товтому і нижче.  Всьго 168 км.
Смеркалось. Ми сильно запізнювались на вечерю. Можно було їхати звичним маршрутом, але дорога не вельми. Я обрав дорогу процентів на 60 довшу і не прогадав. 2 години безперервного драйву!
Постійно вгору-вниз, часті повороти всередині перетятої місцевості. Адреналін зашкалює. Але будьте пильні в закритих поворотах, місцеві іноді їх «ріжуть» з виїздом на зустрічну. Сутінки додали відчуття швидкості – 80 на спідометрі відчувалося як 120.
Міліції під Тернополем немає взагалі. Ані постів, ані машин. Спочатку я цього не розумів і навіть почав шукати по кущах J Зрештою додумав – стан дороги – найкраще обмеження швидкості в усьому регіоні. В село теж не залетиш – там ями J
Їхати на Тернопілля варто неодмінно ! Щоправда найкраще  танком :)

Щиро сподіваємося, що наша інформація стане вам у пригоді !
Tags: Тернопілля
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments