doctor_lea (doctor_lea) wrote in ua_travels,

Подорож Тернопіллям -2

Обіцяне продовження опису поїздки і стану доріг, початок тут
IMG_0678

27.08.13 (4 день) Теребовля-Микулинці-Тернопіль

              Виїжджаючи з зеленої садиби під покровом молочно-білого туману попрямували до Теребовлі. Час у нас був обмежений, тому завітали лише до замку 1097 р на пагорбі, до нього веде серпантином мощена доріжка.
За замком – знову чудовий, старий, тінистий парк, який переходить у ліс з ознаками розпалених вогнищ.


IMG_0675

Стане в нагоді для перекусу/перепочинку у спеку.
IMG_0676

В Микулинцях посерд парку розбитий палац, добре збережений, нині – водолікарня. А навпроти – чудовий, бароковий  костел св. Трійці.
IMG_0697
Справа від костелу варто зазирнути на старий польський цвинтар.

Файне місто Тернопіль. Церкви, костели, театр, замок (скорше схожий на панський особняк) – все це безперечно варто побачити. Але мені запала в душу набережна біля Тернопільського ставу. Оформлена в білому кольорі, з місточками, колонами, в яскраву сонячну погоду вона дає враження прогулянки приморським містечком.
IMG_0710
З насолодою прошпацирували вздовж, перепочили з дороги на острові, підставивши обличчя теплому сонцю. А по ставу курсував старезний теплохід наввипередки з каное,
IMG_0725
чоловіки рибалили (наш «сусід» «злапав файнезну плотвичку»). Тиша, спокій, гармонія. Вдалося зазнимкувати виліт повітряних куль – можливо підготовка до святкування завтрашнього дня міста ?
IMG_0730

Начитавшись захоплених вигуків на адресу Старого млина, заїхали на вечерю і замовили трав’яний чай, «Му-му» (м’ясо у вершковому соусі), гейзи-бубели (запечений дерун з сиром), перше причастя українця (борщ з пампушками, без м’яса). Єдине, що не вразило – гейзи-бубели. Сама по собі страва індиферентна, проте чудово поєднується з «Му-му». Рахунок за все  – 153 грн.
IMG_0737

І платите ви не лише за страви (смачні і оформлені зі смаком), а й за дійсно цікавий, незвичний, колоритний інтер’єр.

28.08.13 (5 день) Збараж-Вишнівець-Білокриниця-Дубно-Рівне-Новоград-Волинський-Житомир-Київ

           Переночували в новому шале на об’їзній дорозі Збаражу, все дуже гарно зроблено, якісно, сучасно. Єдине – приліжкові світильники без лампочок :) 2-місний номер – 220 грн. Комплексний обід – 30 грн.
Але тут ми не затрималися,  бо ж час додому, і поїхали до
Збаразького замку 1626-1631 рр. З усіх нами оглянутих – найвартісніший, з численними казематами, підземеллями, 2ма поверхами палацу (всюди – виставки). Вхід – 15 грн, доплата за фото зйомку – 10 грн (економити не раджу – по всій територій встановлені камери, та й познимкувати є що !). Замок оточений парком – пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, з якого можна побачити цікаві об’єкти Збаража.
А саме, Бернардинський монастир з костелом, Успенську і Воскресенську церкви. Цього дня було свято Успіння Богородиці і в церкві, за її межами, на подвір’ї було ніде яблуку впасти. Навпроти костелу піццерія з файним інтер’єром (бігом на другий поверх!), недорогими цінами (піцца від 21 грн, перше – від 6 грн) і смачними стравами.

        
  Підкріпившись обідом, попрямували до
Вишнівця – палац там дуже добре зберігся, ошатний, світлий і гарний, але не порівнянний з найкращим, на нашу думку, з усієї подорожі. Ось він - палац в Білокриниці. Нині це лісогосподарський технікум і нам хочеться вірити, що студенти і співробітники цінують таку красу !

Далі дорогою нормальної якості доїхали до Дубно, Рівного і по львівській трасі тієї ж чудової якості – до Києва.

                Отже, підсумую: за 5 днів проїхали майже 1500 км, 6 областей, дороги найгірші в Хмельницькій, Тернопільській областях, трапляються заправки WOG; харчування по дорозі – не проблема, повно кнайпочок з дуже поміркованими цінами (обід на двох був в межах 70-80 грн: перше, друге, чай).

А тепер, очікуване - коментарі водія (дослівно) про стан доріг нижче Тернополя:

З поганого:

  • поїздка тут не рекомендується новачкам – згубите коня, час і гроші

  • краще мати кліренс мінімум 160 мм, краще 200. Час від часу дорога перетворюється в суцільну колію з дуже високим горбом посередині. Іноді він вже має зчесану широку площадку, але меншим від цього не стає. Колію можна зустріти на трасі і в населених пунктах. За словами місцевих – окреме задоволення для них ввечері спостерігати за іскрами від дорогих машин J

  • ями виникають непередбачувано, навіть на «номерних» дорогах. У моєї машини кліренс майже 200 і мені доводилося іноді «хапатися за кермо». За цією ж причиною – не їдьте одразу за іншою машиною, інакше не матимете часу на реакцію

  • їхати однозначно варто лише по дорогам, які мають номер. Навіть якщо це об’їзд в 20 км

  • не плануйте маршрут між селами. Дороги там просто немає. Те, що від неї залишилося навіть місцеві об’їжджають. Пам’ятайте: коли мова йде про об’їзд – це вам не поле під Полтавою. Там всюди камінь

  • якщо ж таки треба проїхати між селами, уточніть, по якій дорозі їде автобус і їдьте ТІЛЬКИ там. З досвіду –  30 хв проїжджали 5 км, тільки 1ша передача і безперервне лавірування

  • в’їхавши до села гасіть швидкість, дорога в селах часто псується. За неї відповідає сільрада, відповідно її там після укладки не лагодили. Яма на ямі

А тепер обіцяний  – класний маршрут:

Звенигород по Н18 (стан траси на «відмінно») – не доїжджаючи  Клубовці поворот на Тлумач по Р20 (гірше, але нормально) – в Котиківка з’їхати на Р24 (можно їхать) – дальше Е85  (тут дорога погана не через ями, а суцільну колію). Якщо можливо - Е85 не кращий варіант для низької машини, особливо в Товтому і нижче.  Всьго 168 км.
Смеркалось. Ми сильно запізнювались на вечерю. Можно було їхати звичним маршрутом, але дорога не вельми. Я обрав дорогу процентів на 60 довшу і не прогадав. 2 години безперервного драйву!
Постійно вгору-вниз, часті повороти всередині перетятої місцевості. Адреналін зашкалює. Але будьте пильні в закритих поворотах, місцеві іноді їх «ріжуть» з виїздом на зустрічну. Сутінки додали відчуття швидкості – 80 на спідометрі відчувалося як 120.
Міліції під Тернополем немає взагалі. Ані постів, ані машин. Спочатку я цього не розумів і навіть почав шукати по кущах J Зрештою додумав – стан дороги – найкраще обмеження швидкості в усьому регіоні. В село теж не залетиш – там ями J
Їхати на Тернопілля варто неодмінно ! Щоправда найкраще  танком :)

Щиро сподіваємося, що наша інформація стане вам у пригоді !
Tags: Тернопілля
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments