shenaan (shenaan) wrote in ua_travels,
shenaan
shenaan
ua_travels

Тараканів форт

Одного теплого осіннього дня, вдалось мені таки здійснити давню мрію і побачити на власні очі місце, за фотографіями котрого давно полювала в неті. Тараканів форт. Те, що на фотографіях виглядало загадковим і вражаючим, у житті виявилось просто фантастичним. Про його історичні перипетії можна розповідати довго, але я цього робити не буду з двох причин: по-перше, історія, хоч і порівняно недовга (форт почав будуватись у 1873р.), але достатньо насичена подіями, щоб я могла почати трошки прибріхувати, а по-друге, історичну довідку, точну і коротку можна знайти у Вікіпедії. Тому, будемо вважати цей пост таким собі фотозвітом з коментарями.    



Отже, Ду́бенський форт, Тараканівський форт, Нова Дубенська фортеця  — архітерктурна пам'ятка 19 століття, розташована неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області. Зі Львова можна добратись електричкою Львів-Здолбунів приблизно за 3,5 год. Від вокзалу у Дубно до самого форту дійти можна за хв.30-40, головне знати куди рухатись=))





Маючи замість карти тільки доволі заплутані вказівки роздруковані з інтернету, трошки поблукавши по лісі, і декілька разів звернувши не туди,ми, випадково, натрапили на якусь стежинку. І тільки після того як протоптались по ній взад-вперед декілька хвилин, побачили на чому ми стоїмо...

 

Як виявилось, ми, під час свого блукання у лісі, випадково знайшли боковий вхід у форт, який через гілки дерев нагадував міраж - на перший погляд нічого нема, але якщо дуже захотіти побачити...



До речі, примітка для людей, які захочуть відвідати форт влітку - рослина, якої було так багато в нас під ногами, виявилась отруйним борщовиком і росте вона навколо всього форту. Її періодично намагаються викорінювати, але повністю позбутись не вдається, і тому завжди знайдеться декілька "щасливчиків", котрі на своєму досвіді взнають, чому борщовик такий небезпечний.

Так от,  з моменту, коли ми нарешті попали у фортецю, мене не покидало враження, що ми у якомусь паралельному вимірі - від захвату просто відбирало мову.









На території центральної споруди форту знаходяться два вікна висотою у декілька метрів, котрі за своїх кращих часів мали вітражі у всю висоту і закривались металевими віконницями. Хоча, навіть зараз, не зважаючи на цеглу, яка осипається зі стелі, вони виглядають велично.

 

Про цеглу, до речі, я не жартувала. Правда, кажуть, місцеві пейнтболісти люблять влаштовувати ігри у фортеці. Мабуть, краса навколишніх місць, разом із ризиком відбити цеглину головою, додають особливої гостроти відчуттям...



Цікаво, що головним ідеологом будівництва був генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен (який вніс свій вклад і у модернізацію Брестськох фортеці). Форт будувався як оборонна фортеця на межі Російської та Австрійської імперій. А тепер, на місцях минулої слави, на дахах ростуть дерева



На перший погляд, сама центральна частина форту виглядає не такою вже і великою, але обходили ми її декілька годин, бо за кожним поворотом відкривалось щось нове і захоплююче.



  

 

Чесно кажучи, намотувати кола по території форту було злегка моторошно. Перші годину взагалі виглядало так, ніби серед всіх цих руїн крім нас не було ні душі. Потім з'ясувалось, що паралельно з нами на екскурсію приїхали чоловік 30 з Маріуполя, але, оскільки, гіда вони знайшли швидше за нас, то одразу перейшли до підземної частини форту.  До речі, про підземну частину, як виявилось, Тараканів мав не тільки декілька поверхів над землею, але і парочку під. На наше щастя, ми зустріли помічника коменданта форту, який провів нам дуже цікаву екскурсію підземними казематами, куди без нього ми не наважилися б зайти.

         

Знову ж таки примітка для бажаючих відвідати Тараканів. Раджу таки відшукати коменданта форту, або знаючих людей, і "за скільки не шкода" напроситись на екскурсію. По-перше тому, що слухати гіда було, насправді, одне задоволення - людина, як справжній фанат своєї справи, розказувала про форт з такою любов'ю і захопленням, що не заразитись ентузіазмом було не можливо, по-друге, історію форту знає досконало і може розказати багато чого корисного, по-третє, казематами форту може пройтись без ліхтаря, знаючи його як своїх п'ять пальців, а це, ті хто побував на підземних поверхах знають, дуже і дуже вражає.



На стінах збереглись автентичні записи.  На фотографії зліва нумерація казарм, зправа - кімната, де зберігались боєприпаси.

 
Зверху наведені ще дві причини прогулятись з гідом. Насправді, підступних декількаметрових ям на території є декілька, а, враховуючи, що освітлення до казематів не потрапляє взагалі, напоротись на них  - елементарно (особливо, якщо не знати куди іти). Нещасні випадки трапляються тут періодично, і, на жаль, не всі вони закінчуються добре. Поки форт ще функціонував, на території навіть були дві ями-пастки, які перевертались на 180 градусів, і ворожі солдати падали на дерев'яні кілки. На сьогодні,  Тараканів є власністю Міністерства оборони і ями замуровані, все що залишилось - натяки на них . 



І на закінчення. Фотографія головного входу в форт, до якого ми, в свій особливий спосіб, добрались аж в самому кінці:)





За іронією долі, за свою довгу-недовгу історію, Дубенська фортеця не пережила жодної серйозної битви. Ну, це якщо не вважати битви екстрасенсів, одну з яких, за словами нашого гіда, знімали у цих місцях...

От така вийшла історія - мало фактів, але багато вражень. Взагалі, розказувати про Тараканів форт можна довго. Набагато-набагато довше, ніж це вдалось мені:) Скільки всього, ще залишилось несказаним і незгаданим.   Хоча, не дарма ж кажуть – краще один раз побачити, ніж десять разів почути. Чого і Вам бажаю, а Тараканів вже Вас не розчарує!
Tags: Тараканів
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 16 comments