February 8th, 2018

lamp

Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський — місто в Черкаській області, засноване в XI ст. як форпост на південному оборонним рубежі Київської Русі по річці Рось, що мав захищати Київ та інші руські міста від нападів кочовиків. Однак якщо форпост встояв під натиском печенігів і половців, то навала монголо-татар знищила Корсунську фортецю. Лише у 1585 році князі Вишневецькі почали відновлювати місто, збудувавши на новому місці фортецю, вали якої й донині видно. Тоді місто називали Корсунем-Черкаським, щоб відрізняти від Корсуня-Таврійського у Криму. У 1625 році Корсунь стає центром козацького полку на чолі з Тарасом Трясилом, керівником козацького повстання 1630 року. У 1648 році біля Корсуня відбулася одна з перших перемог козаків на чолі з Богданом Хмельницьким над польським військом. У другій половині XVII ст. під час Руїни знову відбувся занепад: місто неодноразово руйнувалося, а за часів гетьмана Самойловича відбувся так званий Великий Згін: депортація населення з Правобережної України на Лівобережжя. чергове відродження Корсуня припало аж на кінець XVIII ст., коли він став власністю князя Станіслава Понятовського, який фактично наново заклав місто. Князь зводить на острові великий маєток, який у 1797 році купує імператор Павло І і дарує міністру юстиції П. Лопухіну. Саме за часів Лопухіних корсунський маєток перебудовується і розбудовується, ставши одним з найефектніших маєтків в Україні. За радянської влади Корсунь нетривалий час встиг побути центром Шевченківської округи, а з 1930-го року стає районним центром Київської області. У 1934 році тут було збудовано одну з перших гідроелектростанцій. У 1944 році в околицях міста відбулася одна з найбільших битв, яка увійшла в історію як Корсунь-Шевченківська наступальна операція або Черкаський котел, під час якої зазнали важких втрат як німецькі так і радянські війська. Після війни місто відновили, але вже нічим особливим воно не відзначалося, представляючи з себе типовий український райцентр, населення якого нині складає 18 тисяч осіб.




Корсунь знаходиться на відстані 120 км від Києва і пов’язаний відносно прямою трасою Київ–Дніпро[петровськ] та залізничною гілкою Київ–Сміла. Однак, як виявилось це не означає, що дістатися з Києва легко, адже прямих приміських потягів немає, доведеться їхати спочатку пару годин до Миронівки, а потім пересідати на іншу електричку, що їде до Сміли чи Цвіткового. А пару років тому ходив регіональний потяг Київ–Черкаси, але його чомусь скасували. Довелося їхати автобусом. Зранку їде лише рейс Київ–Шпола (о 9:00), на який я одного разу примудрився спізнитись, а вдруге майже спізнився, застрибнувши вже при відправленні. Їде автобус трохи більше двох годин і минає Кагарлик (заїжджає на автостанцію) та Миронівку (не заїжджає); на Корсуні робить десятихвилинну зупинку на автостанції, яка знаходиться на західній околиці міста, але при цьому лише в кілометрі від центру.
Collapse )