Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote in ua_travels,
Андрій Бондаренко
andy_travelua
ua_travels

Лосяч

Лосяч – село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою – Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців.



Головна пам’ятка села, костел Св. Антонія Падуанського, з’являється на горизонті за пару кілометрів до в’їзду до Лосяча з боку Скали. Ще з протилежного березу рукотворного озера, з якого починає свій шлях річка Циганка, можна оцінити розміри храму.

У ХІХ столітті римо-католики з Лосячу належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Скалі-над-Збручем Язловецького деканату. У 1885 році в селі нараховувалося близько 600 парафіян. У 1889 році власники села Голуховські збудували в Лосячі мурованим філіальний костел, якій було освячено під титулом Св. Антонія Падуанського. У 1903 році чисельність прихожан парафії зросла до 8 сотень, а перед Першою Світовою війною налічувала півтори тисячі віруючих.

В міжвоєнний період костел в Лосячі перевели до Борщівського деканату. Протягом 50 - 60-х років ХХ ст. місцевий костел залишався єдиним діючим римо-католицьким храмом на території тодішнього Скала-Подільського району. Наприкінці 60-х років храм залишився без священика, а на початку 70-х років його все ж таки закрили радянські окупанти. У приміщені святині вони розмістили склад запчастин для тракторів та вантажівок. Костел повернули віруючим на початку 1990 року і освятили 21 квітня того ж року під титулом Св. Антонія.

Неоготичний костел вражає, передусім, своєю стрункістю. Його тоненький шпиль підноситься високо до верху, а груба фактура стін і невеличкі контрфорси по боках надають храму середньовічного вигляду. На жаль, трохи псує його вигляд нова металочерепиця, якою замінили старе, справжнє черепичне покриття храму.

Біля храму – стара одноповерхова плебанія, дах якої вкритий червоною черепицею, що почорніла від часу.

Неподалік, за невеличким полем, видніється купол православної церкви Воздвиження Чесного Хреста (1903 р.)

Ще пару поглядів на Лосяч:


Tags: Поділля, Тернопілля, храми
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments