Віталій Ільницький (neo7777vitaha) wrote in ua_travels,
Віталій Ільницький
neo7777vitaha
ua_travels

Старокостянтинів: про замок,костел та "жителів" набережної

Травневий ранок на хмельницькому залізничному вокзалі чомусь наганяв почуття "дежавю"..Хм,якось так у недалекому минулому ми вже зустрічали тут один із подібних ранків..правда ранок тоді був осіннім.
Перша маршрутка на Старокостянтинів відбувала о 06.00 год,-ми поспішили на неї.Близько 40 хв. в дорозі і 50 грн.із карману за двох -і ось ми вже у першому з бажаних пунктів призначення.Старокостянтинів,-місто розміщене на р. Случ, за 48 км від Хмельницького.
П.С.Доречі,нещодавно запрацював непоганий сайт про Старокостянтинів та його пам*ятки.На прохання засновників-даю посилання)).

Стара споруда в центрі
1. Старокостянтинів (1)
Храм -новобуд

Мури біля стадіону

Історія розвитку міста тісно пов’язана із перипетіями, що їх пережила родина  Острозького в 50-х рр. 16 ст. Втративши право на родове гніздо – Остріг, Острозький почав шукати нову резиденцію, гідну свого становища. Вибір випав на с. Коліщенці, за які Острозький заплатив ціну в 120 разів більшу, ніж могло коштувати звичайне село. Отже, князь купував не просто село, а місто. Нехай зруйноване, занедбане, але обов’язково із славною і давньою історією. Причому купував він його двічі, і обидва рази за непомірно високу ціну.
Стадіон

Необхідність власної резиденції спонукала кн.Острозького до прискорених темпів будівництва міста. В 1561 р. «на месте издревна существовавшего здесь городища и стал закладывать город».
Княжий посад із фортецею, ровом, валом, церквою та ін. був готовий за 10 років. В рік свого заснування місто Костянтина отримує Магдебурзьке право. Для тогочасної історії це фантастичні події, бо інші міста (Остріг, Кременець, Львів) добивались цього права протягом десятиліть. Старокостянтинів же, ще не ставши містом, отримав всі привілеї. Однозначно це свідчення того, що не с. Коліщенці, а якесь давнє місто із своїми збереженими традиціями стало основою для Старокостянтинова.
В місті одразу формується інтелектуальна еліта. Вже в 1572 р., за свідченням документів, в місті поселяється першодрукар Іван Федоров (Федорович).
Парк пам*яті

Каплиця і меморіал

Ідучи на Брестський церковний собор в 1596 р., князь Острозький взяв із собою п’ять священників із Старокостянтинова. У місто прибуває С. Наливайко. Він стає сотником надвірного війська Острозького в Старокостянтинові.
В 1599 р. в місті існувала школа (мовою документів “академія”). Документи говорять, що школа існувала при Троїцькій церкві, яка до сьогоднішнього дня є діючою. При школі існував гурток переписувачів.
Костел Св.Івана Хрестителя і монастир ордену о.Капуцинів

Костел Св.Івана Хрестителя

Комплекс.Загальний вигляд

Місто росте шаленими темпами і досягло рівня Кременця, Луцька і могло за збором торговельного мита змагатися із Львовом. Можливо тому в роки війни Б. Хмельницького за волю України Старокостянтинів фігурував у всіх переговорах, а в 1648 р. став в центрі доленосних подій – Пилявецької битви. Б. Хмельницький після перемоги в битві під Пилявою приїхав до міста і тут підписав документ, в якому поляки визнали свою поразку. Саме в Старокостянтинові на козацькій раді було прийняте рішення про продовження війни і рух військ далі на Львів.
Костел Матері Божої Громничої.Інтер*єр

Ікона

В період 17 ст. Старокостянтинів став в центрі гайдамацького руху. Повстанці не одноразово захоплювали місто і розправлялись із польськими конфедератами, які жили в місті і навколо нього. А тим часом місто розбудовувалось і в цей час (1755 р.) будується, при сприянні італійських архітекторів, костьол святого Іоанна (зберігся до сьогодні).
В часи війни наполеонівської Франції із Росією, Старокостянтинів фігурує в армійських зведеннях, а в 1825 р. в місті було розкрито гурток декабристів, які готувались приєднатись до повстання Чернігівського полку в 1826 р. Будинок, в якому збирались декабристи, зберігся до нашого часу.
Вежа костелу оо. Домініканців

Костел Матері Божої Громничої та домініканський монастир

В роки державотворчих змагань 20-х рр. Старокостянтинів кілька разів опинявся в центрі бурхливих військових подій. В 1919 р. (листопад) С.Петлюра зупинився в місті із військом. І звідси керував військовими діями в так званому “трикутнику смерті”. На Старокостянтинівщині з 1917 по 1921 рр. 28 разів встановлювалась радянська влада.
Руїни костелу Матері Божої Громничої

Сучасний монастир

Костел і монастир для оо. Капуцинів на передмісті Старого Костянтинова фундований 1750 р. князем Я. Санґушком. За автора проекту вважається видатний зодчий П.Фонтана. Це не єдина робота архітектора для ордену. В 1738–1742 рр. П. Фонтана збудував костел і монастир оо. Капуцинів в Любартові; в 1751–1759 рр. костел і монастир оо. Капуцинів в Устилугу. Зразком для усіх цих будівель слугував матерний храм ордену Санта-Марія-делла-Кончеціоне в Римі.
Будівництво старокостянтинівської святині розпочалося в 1754 р. Храм освячено в 1778 р. луцьким єпископом Ф. Коморніцьким.
Фото

Вежа костелу

Святиню перекрито двоспадовим бляшаним дахом з сиґнатуркою над другим прогоном.Перед фасадом зноситься притвор артикульований парами тосканських пілястрів і увінчений трикутним фронтоном.З півдня до костелу добудовано двоповерхові споруди монастиря, що вкладаються в проекції в прямокутний клуатр.
Протягом 1830–1870рр. при монастирі діяв притулок для знедолених дітей.
В*їздна замкова вежа

В*їздна вежа з боку замкового двору

В 1887 р. російськими властями монастир скасовано. Братія перейшла на нелегальне становище і залишалася в місті до поч. 20 ст.. Костел набув статусу парафіяльного. В 1906–1908 рр. Костел зачинений комуністами в 1935 р. Богослужіння поновлені в 1942–1947 рр. Згодом пристосований під Будинок культури. Повернений вірянам і новопосвячений 24 грудня 1989 р.
Комплекс замку князів Острозьких із замковою церквою Прсв.Трійці

Фото

Унікальність замку в Старокостянтинові полягає передусім у тому, що закладено і побудовано його було разом з усім містом в доволі стислі терміни.
Формальною причиною побудови міста Костянтинова і замку стала прогалина, що існувала в оборонній системі волинських земель на шляху татарських вторгнень.
Назване на честь батька Костянтина Івановича Острозького Костянтиновом, місто і замок активно розбудовувалися до поч. 1570-их рр. Після повернення у власність В. Костянтина Острозького столичного Острога, увага до розбудови Костянтинова зменшилася, проте будівельні роботи тривали до поч. 1580-их рр.
Замкова церква Прсв.Трійці та дзвіниця

Храм і цвіт

Костянтинівська резиденція князів Острозьких вперше згадується у джерелах в сер. 1570-их рр. у зв'язку з відвідинами замку замовником будівельних робіт.
Надалі замок набув статусу адміністративного центру Костянтинівської волості.Станом на 1610 р. замок складався з дванадцяти будівель.
Як свідчить інвентар, з 1621 р. замок було суттєво озброєно. Татари жодного разу не змогли його взяти.
Дзвіниця

Фото

У 1648 р. замок взяли приступом повстанці Хмельницького. Від міста після штурму лишилося заледве два доми. Тут же формується Старокостянтинівська сотня Волинського полку. 26 червня 1649р. в замку перебував сам повстанський провідник Б. Хмельницький. У 1673 р. в замку розміщалася козацька залога П. Дорошенка. Під час походу 1675 р. Ібрагима Сатани на Львів турецьке військо безуспішно намагалося здобути твердиню.
Клює!

Річка Случ

Пляж

Річка Ікопоть

Напр. XVII ст. замок реконструйовано. Після смерті онуки К. Острозького А. Ходкевич замок як спадщина по жіночій лінії перейшов до князів Санґушків. З того часу ніхто з власників на стало у ньому не мешкав. Серед вдосконалень, здійснених під ту пору, слід згадати добудування нартексу до домової церкви. Замок орендували різні люди й використовували переважно для господарських потреб.
Замкова стіна з оборонною вежею

Оборонна вежа та мури

Після загарбання пд.-сх. Волині Російською імперією замок в Старокостянтинові використовувався вже під урядові установи. Зокрема, з 1905 р. туту розміщено поліційну залогу.
15 січня 1929 р. РНК УСРР ухвалила створити на основі «замку колишніх князів Острозьких» Державний історико-культурний заповідник республіканського значення.
У 1930 р.замок обстежила наукова експедиція, яка розробила реставраційні плани, що набули втілення протягом кількох наступних років. В замковому палаці закладено музей.
В 1944 р. під час наступу Червоної Армії замок було суттєво пошкоджено. Зокрема повністю знищено дах домової церкви.
Замкова оборонна вежа

Вид на твердиню з боку р.Случ

1954 р. історико-культурний заповідник ліквідовано. Замок віддано під господарські структури.
Фото

У 1990-х рр. на замку розпочалися реставраційні роботи, внаслідок яких замок лише постраждав. Палац перекрито бетонними плитами, що спричинило навантаження, не розраховане на старі стіни. Покрівля була відтворена лише частково. Незаконсервовані фрески домової церкви почали обсипатися...
Захисна вежа замку князів Острозьких

У 2008 р. здійснено гідроізоляцію фундаментів, накрито металочерепицею дах .Також були проведені реставраційні роботи в'їзної брами,а в 2010р. вибрали частину ґрунту з прибережної смуги біля домової церкви, завезли піску й облаштували пляж.
Замок Острозьких.Вид з боку річки

Замок Острозьких.Вид з боку двору

Замок збудовано на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі й Ікопоті. Від міста він мав посилений оборонний кордон, що складався з рову з водою, земляного валу з кам'яним муром товщиною 1,5 м і висотою 5,8 м. Нині, мур, що оточував замок по всьому периметру, частково зберігся лише із західної сторони. За описами, замок мав п'ять веж. До наших днів частково вціліли лише дві.
Заїзд

Площа замку є чи не найбільшою серед волинських замків, проте вона ніколи так і не була забудована. Головні замкові споруди -палац, домова церква й оборонна вежа,притулені одна до одної так, ніби під час їхнього зведення забракло простору.
Власне сам палац, як і оборонна вежа, сьогодні перебувають в досить занедбаному стані. Палац поступово пристосовується під музей «Старий Костянтинів».
Червоний млин (1905р.)

Видніється церква Різдва Прсв.Богородиці (1807р.)

Ще однією давньою пам*яткою міста являється комплекс домініканського монастиря з костелом Матері Божої Громничої.А точніше його залишки, розташовані в історичній частині міста, на південний-захід від замку князів Острозьких, на березі річки Случ.
Один із жителів набережної: патріотична Крякозябка

Звичайний кінь.У комишах

Коник не морський!

Історія постання цієї пам'ятки сакрально-оборонної архітектури не досить вивчена. З певністю можна говорити лише про будівництво вежі-донжона в часі побудови цілого Костянтинова між 1561–1580 рр. Донжон висотою бл. 30 метрів повинен був надійно забезпечити огляд і простріл значного терену.
"Дзьобоносий крилоріг" також живе на набережній міста


Одна з чудернацьких істот

Після 1620 р. старокостянтинівський монастир підпорядковувався львівському вікарію - голові Руської контрати.На капітулі 1624 р. затверджено печатку монастиря.
1648 р. монастир піддався нападу повстанських військ Б. Хмельницького, опорядження костелу понищено, окремих монахів катовано і страчено.
Після першого поділу Речі Посполитої  старокостянтинівський монастир ввійшов до Волинської контрати.
"Чудернацький комарик" витріщається на вас,доповнюючи колекцію дивних металевих фігур

Набережна

Після придушення Листопадового повстання монастир закритий. Монахи перебралися до луцької обителі, а парафію перенесено до старокостянтинівських капуцинів.
У 1832 р. споруди передано Православній російській церкві. Весною 1837 р. розпочато богослужіння. Але вже в липні 1838р. церкву закрито, а будівлі передано поліції. В монастирських корпусах влаштовано в'язницю. Святиню фундаментально понищено: втрачена покрівля, на підлозі не лишилося жодної кам'яної плити, вкрадено кіоти та ікони, спаплюжено декор, пропала вся столярка.
"Царівна"

"Русалочка"

У 1850-х рр. святиню відремонтовано. Допомагали у відбудові храму рекрути 30-го Полтавського піхотного полку,вони ж, водночас, узяли діяльну участь у нищенні комплексу колишнього Домініканського монастиря.
1852 р. в нижньому ярусі вежі влаштовано «теплу» церкву Воскресіння Господнього. 13 вересня 1853 р. костел було переосвячено на Собор Воздвиження Чесного Хреста.
У 1860-х рр. з державної скарбниці було виділено гроші на перебудову колишнього домініканського храму на муравйовку.
За час перебудови 1875–1880 рр. гроші і церковне майно розікрали. З дзвіниці зняли три дзвони,а церковною землею біля р. Случ заволоділа власниця міста А. Абамелік.
Станом на 1884 р. від саду колишнього Домініканського монастиря не лишилося жодного дерева.
А заправляє тут усім Нептун!

У 1919 р., за радянськими джерелами, внаслідок обстрілу української артилерії будівлі собору завдано шкоди.
Перед німецько-радянською війною в монастирському комплексі розташовувалася катівня НКВС.Під час німецької окупації 1941–1944 рр. в'язниця використовувалася Гестапо.
З 1945 до 2002 рр. комплекс належав районному відділу міліції. У колишньому костелі було влаштовано тир, а на першому поверсі вежі - більярдну залу.
Трійка коней

У вересні 2003 р. УМВС України в Хмельницькій обл.передало УПЦ (МП) в безоплатне користування сім об'єктів нерухомого майна, розташованих на території колишнього монастиря, зокрема, келійний корпус колишнього Домініканського монастиря.
У будівлях оселилися спершу черниці, а з 2004 р. ченці самопроголошеного монастиря Воздвиження Чесного Хреста. Вхід з костелу до вежі монахи загородили дерев'яним парканом і вставили двері.Протягом 2004–2013 рр.на території колишнього Домініканського монастиря тривали будівельні роботи, зокрема, був демонтований «давній» монастирський корпус; зведена будівля для релігійних потреб.
Фото

А ще тут є набережна з цікавими потворно-симпатичними істотами! Раджу відвідати!
Tags: Хмельницька область, замки, храми
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments