v1snyk (v1snyk) wrote in ua_travels,
v1snyk
v1snyk
ua_travels

Невелика подорож вінницькими околицями

Для різноманітності захотілось раз не пертись кудись ніч поїздом, а потинятись трошки вінницькими пригородами. А оскільки транспортне сполучення між ними знаходиться приблизно у такій же дупі, як і вся країна вцілому, скористався узятим напрокат велосипедом.
0.jpg

Перший населений пункт по маршруту – село Медвеже Вушко.
1.JPG

Там не мало бути нічого цікавого, просто по дорозі і взагалі гріх не відвідати населений пункт з такою чарівною назвою. В центрі – пам’ятник воїнам Великої Вітчизняної.
2.JPG

Мабуть, це буде перше фото медвежовушківської церкви в мережі.
3.JPG

Далі, оскільки я склав короткий маршрут польовими дорогами поперся блукати до чорта на роги, замість того щоб їхати цивілізованою трасою, то добряче покружляв полями і садами за Медвежим Вушком. Користуючись так-сяк підказками зустрічних селян і внутрішнім компасом, все ж вирулив на наступну опорну точку, Ільківку, вже коли сам майже не вірив у це.

Хай вибачають мене жителі Ільківки, але їхнє село запам’яталось не стільки ставком (котрий гідрологічний заказник), а явно підвищеною концентрацією алкашні на метр квадратний, і це опівдні жаркого дня.
4.JPG

Поблукавши для порядку ще й тут, я все ж знайшов потрібну мені дорогу, що вела на Демидівку, перший пункт поїздки. Навколо – гігантські соняшникові поля.
5.JPG

Нарешті показалась і саме село, яке можна відрізнити по куполам церкви.
6.JPG

Демидівка – село Жмеринського району з близько тисячею населення і аж 1554 роком заснування. Завдяки віддаленості від великих магістралей, воно не дуже відоме і відвідуване, а подивитись тут є що.

Перше, що варто побачити – водоспад. Він знаходиться за дамбою на взагалі-то тихенькій річці Рів.
7.JPG

У спекотний вихідний день тут повно молоді.
8.JPG

На височині над водоспадом стоїть якась явно древня будівля без розпізнавальних знаків.
9.JPG

В інших місцях своєї течії Рів виглядає набагато спокійніше.
10.JPG

Друге, що варто тут побачити – Свято-Покровську церкву. Вона збудована у 1909 році і просто прекрасна.
11.JPG

111a.JPG

Шлях із Демидівки вирулює на Гнівань через село Могилівка по вже цілком цивільній дорозі. На в’їзді до Гнівані старий знайомий Рів впадає в Південний Буг, утворюючі широкі рукава з зеленим островом посередині.


Місцеві мешканці мирно пасуться в тіні.
13.JPG

Як і в Демидівці, окрасою Гнівані є храм, костел Святого Йосипа, шпиль якого видно ще здалеку. Більша частина міста знаходиться на протилежному березі Бугу.
14.JPG

Туди ми і рушаємо.
15.JPG

Гнівань – місто, але навіть не райцентр (відноситься до Тиврівського району, при чому сам Тиврів у півтора рази менший за кількістю населення). Місто зустріло мене руїнами цукрового заводу.
16.JPG

Колись могутнє підприємство, що діяло з кінця XIX ст., занепало і стрімко руйнується.
17.JPG

Метал уже явно весь вивезли, тепер потихеньку розтягують цеглу.
18.JPG

Уявіть масштаби цього гіганта, якщо навіть на цій панорамі він умістився далеко не весь. На жаль, в нашій реальності він приречений, і мабуть, його вже запізно зберегти хоча б як пам’ятку архітектури.


Вокзал міста несподівано готично-похмурий.
20.JPG

Іще одна споруда подібного типу і явно дореволюційна, на в’їзді на територію гранітного кар’єру. У глибині території напевно можна побачити ще багато цікавого, наприклад, озеро старого піщаного кар’єру, але підприємство цілком діюче і охороняється. (Ось в чому плюси постапокаліпсису – руїнами цукрового заводу зате можна лазити скільки завгодно).
21.JPG

Недалеко від в’їзду збудували сучасну православну церкву.
22.JPG

В міському парку традиційно присутній пам’ятник подіям Другої Світової у вигляді танку Т-34, і зовсім поруч – ось такий пам’ятничок. Досить миле спорудження, якщо не знати, скільки крові і смертей передувало його появі.
23.JPG

Нарешті – костел Святого Йосипа – велична напівготична споруда 1906 року створення. За свій час чимало постраждав, його добре покоцали під час війни, а в радянські часи використовувався як заводське приміщення.
24.JPG

24a.JPG

Афіші ручної роботи – майже раритет.
25.JPG

Із Гнівані вирулюю вже у вінницькому напрямку до селища під назвою… Селище.

На виїзді – пам’ятник жертвам Гніванського концтабору. У 1941-42 роках тут замучили 6370 людей.
26.JPG

На правах реклами зазначу, що квас у першому генделику на в’їзді в Селище – повне лайно.

Місцева церква.
27.JPG

Вкотре перетинаю Буг.
28.JPG

Місцева дітлашня ховається од жари у воді впереміжку з гусьми.
29.JPG

У Селищі, яке нині невелике село на 2 тис. народу, знаходяться руїни Черленківського замку XVI-XVIII ст. Вважається, що поселення і дерев’яний форпост виник тут ще у XIII ст. за часів появи князів Коріатовичів. Свого часу замок був і оборонною спорудою, і монастирем, і просто магнатською резиденцією (стандартні легенди про заховані тут скарби і підземні ходи аж до Вінниці присутні).

Якщо вважати Селище спадкоємцем Черленого Граду, то воно старіше за Вінницю.

Замок втратив своє оборонне значення в кінці XVIII ст., розбитий воєводою Щеньовським, який власне і заснував тут резиденцію. До більшовиків тут лишались палац і усипальниця, які були знищені ними. Труни родини Щеньовських були скинуті у Буг. Я щиро не розумію людей, які до безумства боронять пам’ятники і географічні назви на честь свинособак, яких язик не повертається називати людьми.

За тим тут залишилось лише дві башти, одну з яких розтягли на цеглу, а друга потихеньку руйнується сама по собі. Наскільки я зрозумів, рисунків чи схем початкового вигляду замку не лишилось. На гравюрі Наполеона Орди він зображений уже зруйнованим (картинка з Вікіпедії).


На віддалі від замку збереглась ще одна башточка, чи то сторожова, чи каплиця. До неї хтось без палева пристроїв паркан.
31.JPG

Всередині майже на повну її висоту виріс горіх.
32.JPG

А ось і та сама башта, що збереглася.
33.JPG

З 2007 року поруч з нею ведеться будівництво стилізованого під фортецю туристично-розважального комплексу. Я не розбираюсь в даній області, але смутно підозрюю, що ця будівля змушує плакати істориків і археологів кривавими слізьми.
34.JPG

І де вони взяли 1017 рік?
35.JPG

Всередині башти.
36.JPG

Ось так вона виглядає краще, у зелені і без добудов.
37.JPG

У місцевих коників любов.
38.JPG

Народ активно відпочиває біля води і на воді.
39.JPG

На озері через дорогу від Бугу є цікавий острівець з одинокою хатинкою.
40.JPG

Здається, Буг прекрасний у будь-якому місці своєї течії.
41.JPG

Нарешті вертаюсь до Вінниці. Місцеві автобусні зупинки щедро оздоблені радянською мозаїкою.
42.JPG

Креативна реклама:)
43.JPG

Нарешті все. Трошки не дотягнувши до 60 км, вертаюсь у стартову точку.
44.png

Фото зроблені 25 липня 2015.
Tags: Вінничина, Поділля, велотуризм, замки, ріки, храми
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments