Андрій Бондаренко (andy_travelua) wrote in ua_travels,
Андрій Бондаренко
andy_travelua
ua_travels

Браїлів

Вперше я відвідав Браїлів навесні 2010 року в рамках Другої Подільсько-Буковинської краєзнавчої експедиції. Тоді встиг подивитися містечко дуже поверхнево, бо не знав, що воно містить таку величезну кількість цікавих пам'яток. Цього літа (2016 рік) я виправив помилку і подивився Браїлів дуже змістовно. Панський палац з башточкою і мальовничим парком, величезний костел, монастир тринітаріїв, синагога, млин, мальовничі скелі на річці Рів - все ще можна і тепер побачити в невеликому подільському містечку.

Перед відвіданням Браїлова я ночував близько містечка Літин, звідки до Браїлова 30 кілометрів. Виїжджаючи з готелю, я й не міг подумати, що ці три десятка кілометрів я буду долати дві години. Дорога з Літина у бік Браїлова через село Бірків позначена на карті. І вона дійсно є (це - вузенька бруківка). Але в самому Біркові вона спочатку тоне в глибоких калюжах, а потім взагалі розмивається і то траси не дотягує. Таким чином і опинився в Біркові серед боліт. Єдиний вихід, якій мені підказала місцева мешканка (вона взагалі здивувалася, як я сюди заїхав) - це виїхати на трасу... полем. Іншого виходу не було, я так і зробив. Але це тільки було початком неприємних пригод...




При в'їзді до Браїлова мене зупинив мужик, показуючи пальцем на мою машину. Я вийшов з автівки і вжахнувся: з проломленої решітки радіатора торчав великий, і вже мертвий птах... "Добрий початок дня" - подумав я. І дійсно, день видався "веселим": вже після Браїлова в мене на дві частини розломився глушник. Одна його частини пару сотень кілометрів билася об асфальт, аж поки не відпала. А звуки двигуна мого авто були настільки гучними, що гаїшники чули їх задовго до під'їзду до них і з здивуванням зупиняли мене. Як не дивно, але у той день я таки встиг подолати 700 км і повернутися до Дніпра, встигнувши при цьому ще й оглянути 5 містечок Вінниччини. Але ж Браїлів, попри всі негаразди, виявився прекрасним!


Укріплене поселення на мисі при впадінні річечки Браги у річку Рів вперше згадується у документах XV столітті. Воно мало назву Брагирів - від місця, де зливалися ці дві річки. Згодом назва трансформувалася у сучасну - Браїлів. У 1440 році тут був побудований замок, від якого сьогодні залишилися лише підземні ходи. У 1879 році на його місці збудували величний Троїцький костел.


Під часи Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького Браїлів був сотенним містечком Брацлавського полку. У 1652 році містечко, яке тоді належало Яну Одрживольському, захопив кам'янецький староста Петро Потоцький. У 1672 році Браїлів захопили турки, розмістивши тут гарнізон Халіль-паші.


Після повернення Поділля Польщі у Браїлові господарював знатний рід Потоцьких, який відомий примусовим насадженням католицизму на Східному Поділлі. В 1744 році Францішек Салезий Потоцький заклав костел із монастирем тринітаріїв. Його будівництво завершив близько 1780 року його син Станіслав Щенсний Потоцький. Новозбудований костел у стилі бароко було освячено у 1783 році під титулом Святої Трійці.


Костел являє собою тринавову базиліку, перекриту у центральній наві склепіннями з люкарнами. Декор його фасадів відносно скромний. В оформленні головного фасаду застосований великий іонічний ордер, бічні фасади розчленовані пілястрами тосканського ордера. На вході до костелу височіє двоярусна барокова дзвіниця, яка більше нагадує палацову вежу. У другому ярусі дзвіниці був зображений герб Потоцьких "Пилява" - семикінечний хрест під короною. Нові православні господарі монастиря згодом переробили його у восьмикінечний старообрядницький православний хрест.


Інтер'єр храму прикрашають високий бароковий вівтар, пілястри коринфського ордера, вишукані фронтони у вівтарній частині, багата ліпнина. Але найбільше костел славився темперним живописом, що вкривав склепіння і стіни. Його виконав наприкінці XVIII століття художник-чернець Йосип Прахтль. Навіть останній польський король Станіслав Август Понятовський у 1787 році спеціально відвідав Браїлів, щоб оглянути розписи. А от нові господарі, яким на початку 90-х років минулого століття передали колишній кляштор (УПЦ МП), замалювали залишки розписів Прахтля сучасними, зробленими за православними канонами.


Монастирські келії примикають безпосередньо до пресвітерію костелу. Цегельні, двоповерхові, в плані вони мають вигляд літери «Н», один зі кінців якої замкнений торцем костелу. Келії мають внутрішній квадратний дворик з глибоким курдонером у східній частині. Вхід до келій ведуть з баптистерія і сакристії, які розташовані по обох сторонах хору.


Після польського повстання 1831 року російська влада перетворила колишній кляштор тринітаріїв на православний монастир, оселивши тут монахинь з Вінниці. Були перебудовані і монастирські будівлі. Для підкреслення належності монастиря до московського православ'я, дзвіницю прикрасили наметом з кокошниками, а на двосхилому даху костелу звели фальшивий восьмерик із наметовим завершенням. В огорожі монастиря влаштували однопрогонові цегельні ворота в стилі московського бароко зі службовими приміщеннями по боках.


Монастир славиться чудотворною іконою Браїлівської Божої Матері, яку у 1887 році знайшов у Почаївській Лаврі професор Хойнацький. Він довів, що саме вона є копією браїлівського образу Богоматері, який був втрачений після захоплення монастиря турками у 1672 році. Після приходу більшовиків монастир певний час діяв. У 30-х роках під час Голодомору совіти знайшли частину прихованого урожаю, і монастир закрили. Богослужіння в ньому на деяких час відновили румуни у часи Другої світової війни. У 1965 році в монастирських приміщеннях відкрили ПТУ. У 1989 році колишній тринітарійський кляштор віддали православним.


Замість відібраного у 1831 році московською владою монастиря тринітаріїв, римо-католики у 1879 році звели у Браїлові парафіяльний костел, також освячений на честь Пресвятої Трійці. Костел було побудовано на місці, де колись стояв браїлівський замок. Цей надзвичайно великий навіть за сучасними мірками храм і сьогодні є найвищою спорудою Браїлова.


Архітектура його досить незвичайна, як для костелу. Фасади храму, пофарбовані в рожевий і білий кольори, декоровані під ампір. Бо боках розташовані великі вікна у візантійському стилі. Костел має майже плоский дах. Його непомірно висока вежа-дзвіниця замість пірамідального має кругле завершення. Сама ж вежа робить костел більше схожим на ратушу, ніж на храм.


В костелі певний час перебувала привезена з Мадрида чудотворна скульптура Ісуса Назарея в багряній туніці із зв'язаними на грудях руками. Вона нагадувала вірним про християнських невільників, яких визволяли тринітарії з полону. Ікона була передана до костелу після конфіскації монастиря тринітаріїв і зникла під час революції.


За радянських часів в костелі цех горілчаний виробів. У 90-ті роки минулого століття святиню повернули римо-католикам.


Скульптури Петра і Павла перед костелом:




Біла брами тринітарійського монастиря на території швейної фабрики зберіглася синагога початку ХХ ст.:






На початку ХІХ століття власником Браїлова Фелеціан Юковський. У 1868 році він продав садибу у 1868 році відомому залізничному підприємцю Карлу фон Мекку (1821 - 1876) - інженеру-будівельнику залізниці Жмеринка - Одеса. Наприкінці 60-х років ХІХ століття він побудував двоповерховий палац у стилі класицизму.


Його дружина Надія Філаретівна фон Мекк (1831 - 1896) увійшла в історію завдяки своїй загадковій дружбі з великим російським композитором Петром Чайковським (1840 - 1893). За рекомендацією директора Московської філармонії Миколи Рубінштейна у 1876 році родина фон Мекків замовила Чайковському написання музичного твору. Так почалася дружба власниці маєтку з знаменитим композитором, яка тривала 13 років. Вони ніколи не зустрічалися один з одним, а спілкувалися лише за допомогою листування. Надія фон Мекк призначила музикантові щорічну субсидію в 6 тис. рублів, яка дозволяла йому вести незалежний спосіб життя.


Пьотр Ілліч тричі приїздив до Браїлова (у 1878 - 1880 роках) і зупинявся в маєтку фон Мекк, коли там навмисно була відсутня господарка. У резиденції фон Мекків він написав "Орлеанську діву" та масу романів й інших творів. Поряд з Браїловим над річкою Рів піднімається скеля Чайковського - його улюблене місце творчості. От як Чайковський писав про захоплення Браїловим: "Поїздки до Браїлова залишаться в моїй пам'яті осяйним спогадом про найпоетичніші дні мого життя". Композитор творив у декоративній башті, звідки відкривався чудовий вид на монастир.


У 1881 році Надія фон Мекк запросила у якості домашнього композитора юного студента Паризької консерваторії Клода Дебюссі (1862 - 1913). Атмосфера Браїлова, насичена творчістю Чайковського, не могла не вплинути на формування Дебюссі, який згодом став знаменитим французьким композитором. Він не тільки займався музикою у браїлівському маєтку, але й супроводжував Надію фон Мекк під час подорожей Європою.


Палац сильно постраждав під час Другої світової війни. З поваги до великого композитора його відновили, але без урахування архітектурних особливостей. Палац має дуже стримані фасади. Єдине, що нагадує про нього, як про колишню панську резиденцію - це декоративна башта на розі будинку. Сьогодні у колишній садибі міститься ліцей, а на базі маєтку влаштовано державний музей Петра Чайковського і Надії фон Мекк.




Пам'ятник афганцям на палацовому подвір'ї:


Палац оточує велично-мальовничий парк площею 7 гектарів. Парк був закладений за проектом самої Надії фон Мекк, яка опікувалася маєтком. В парку було закладено каскад з трьох штучний озер, через які перекинуто містки. Один з містків, що зберігся, створює неповторне романтичне враження.




Одночасно з парком було збудовано декоративну прибрамну сторожку:


Напроти брами маєтку розташований будинок-музей поета Володимира Забаштанського, лауреата Шевченківської премії, якій почав писати після того, як у 18-річному віці втратив зір.






Старовинні будинки в центрі Браїлова:










При в'їзді в містечко розташований водяний млин 1846 року побудови:


На протилежному від середмістя березві річки Рів також єдекілька цікавих об'єктів: скеля Чайковського, руїни млина і електростанція.

Електростанція:




Руїни млина:




Скелі Чайковського:




Звідси відкривається найкращий краєвид Браїлова:

Tags: Вінничина, Поділля, палаци, храми
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments