с. Дігтярі. Палац Галаганів

Прокинувшись і подумавши щось давно ми не подорожували, вирішили проїхатись до однієї з садиб Галаганів…в Дігтярі.

В місці злиття річок Лисогір та Удай виникло поселення Дегтярка, яке згадується ще 1666 р. А з 1753 року в записах вже значиться як галаганівське село Дігтярі, яке належало сину Гната Галагана – Григорію. Майже через 100 років, онуки Григорія – Павло та Петро будують собі палаци. Спочатку для Павла Григоровича в Сокиринцях (1824-1829), а потім для його брата Петра в Дігтярях (1825-1832). Поміщики - брати запросили відомого в той час московського архітектора п. А. Дубровського і вченого-садівника І.Е. Бістерфельда.

Так виглядав палац в кінці XIX ст.

Розробляючи генеральний план ділянки, Дубровський використав той самий прийом розміщення будівель, як і в Сокиринцях, тобто парадний в'їзд, центральна алея парадного двору і панський будинок були поставлені по одній осі і створювали основне ядро всієї композиції.

Сучасний садибний палац складається із центрального головного нині одноповерхового корпусу, поєднаного переходами (що використовувалися під оранжерею і зимовий сад) з двоповерховими флігелями.
Інтер'єр будинку на сьогодні зберігся в первісному вигляді лише в небагатьох кімнатах. Стіни і стелі в цих приміщеннях без ніш і склепів, тільки під стелею стіни прикрашені простими карнизами. Можна припустити, що більш насичена декоративна обробка інтер'єрів була на парадній сходовій клітці, в танцювальному залі, віталень.

Садиба налічувала твори вітчизняного і західноєвропейського мистецтва, серед яких є роботи портретів Степана і Федора Землюкових, портретні і пейзажні роботи Аполлона Мокрицького, ікони, гравюри, скульптури та інші предмети декоративного оздоблення будинку .
Відомим цей палац був ще тим, що тут Галаган утримував оркестр, створений з 30 кріпаків-музикантів. Під час нерідких музичних вечорів вони розважали хазяїв і гостей. На одному з таких гулянь Тарас Шевченко зустрів  дігтярівського скрипаля-кріпака Артема, який і став прообразом повісті «музикант».

Він гостював тут 1845 року і з сумом згадує «Паны там бенкетуют, а мужики голодают. Да еще мало того: в селе, кроме корчмы, что ни улица, то й шинок»

В 1878 році Григорій Галаган (1819-1888) відписав маєток у Дігтярях полтавському губернському земству і з тих пір він використовуються в освітянських цілях. Тут були п'ятикласне ремісниче училище (1878-1898 рр.), школа майстерня (1898-1927 рр.), художньо-промислова артіль ткацтва і килимарства (1927-1934 рр.), а з 1934 року розміщується школа механізаторів для сільського господарства в 2003 році перетворена на дігтярський професійний аграрний ліцей.

Error

default userpic

Your reply will be screened

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.